0362-63-71-97
Операція радянських військ з вигнання нацистських окупантів з території Кримського півострова почалася 8 квітня 1944 року і завершилася в ніч на 13 травня. Ще до завершення боїв, 22 квітня в доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії.
11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». В ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, – які стали обґрунтуванням для депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує.
Операція з депортації кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася 20 травня. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини.
Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселили 180 014 осіб, для перевезення яких використали 67 ешелонів. Окремо під час депортації було заарештовано 5989 осіб, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу». Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар.
Понад 20 років в СРСР повністю заперечувався злочинний характер цих дій. Хоча 5 вересня 1967 року Указом Президії Верховної Ради СРСР з кримських татар були зняті звинувачення у зраді, вони так і не отримали права повернутися на історичну батьківщину. Лише 14 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», започаткувавши процес політичної реабілітації депортованих за національною ознакою.
20 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову №1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення у складі України.
Російська Федерація окупувала і здійснює спробу незаконної анексії Автономної Республіки Крим, яка є невід’ємною частиною території України, здійснює незаконне переслідування кримських татар в окупованому Криму. Кримські татари знову потерпають від кримінального переслідування, обмежуються їхні права на свободу поглядів, зборів і пересування.
В ім’я відновлення історичної справедливості варто віддати шану невинним жертвам депортації, засудити цей злочин тоталітарного комуністичного режиму та визнати депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу.
